Село Бобровий Кут, що розташоване на березі річки Інгулець Херсонської області, має сумну статистику постраждалих серед цивільного населення через міни.
«Принаймні п’ятеро людей, яких ми особисто знаємо, отримали поранення останнім часом», — каже 39-річний Володимир Мелехов, який і сам став жертвою підриву на протипіхотній міні.
Він та його дружина, Юлія Пожарова, пережили багато трагічний подій від початку повномасштабного вторгнення. У березні 2022 року їхня 13-річна донька Діана загинула, коли в будинок родини влучили касетні боєприпаси. 10-річний син Саша отримав поранення: уламки посікли ногу, хлопчик отримав черепно-мозкову травму і переніс кілька операцій.
Саша грається з цуценям та машинкою на подвір'ї
У стані шоку та горя родина переїхала до Миколаєва, а самого Володимира невдовзі мобілізували до армії. Під час служби він двічі отримував легкі поранення, але після реабілітації повертався до підрозділу.
У березні 2024 року, під час короткої відпустки, родина вперше після трагедії повернулася до свого будинку в Бобровому Куті. Житло було сильно пошкоджене. «Даху зовсім не залишилося», — згадує Юлія. Проте вони вирішили спробувати відбудуватися.
Одного ранку Володимир і Юлія пішли порибалити на Інгулець. Берег річки був надзвичайно болотистим — наслідок підриву Каховської дамби росіянами у 2023 році, що спричинив масштабну повінь. Коли вода спала, берег перетворився на трясовину.
Йдучи через багнюку до річки, Володимир наступив на щось, що спершу прийняв за камінь. Це виявилася саморобна міна. «Я був у шоці, — каже він. — Я не зрозумів, що відбулось. В очах усе попливло. Тричі намагався підвестися, але падав». Юлія, яка йшла трохи позаду, одразу зрозуміла, що стався підрив. Вона теж отримала поранення — уламки залишилися в грудях, біля печінки та серця, — але змогла пробігти майже кілометр, щоб покликати допомогу.
Володимир на милицях внаслідок підриву на міні
Володимиру ампутували праву ногу нижче коліна. Через пошкодження центральної артерії в руці він втратив рухливість трьох пальців. «Найважче для мене — це те, що я не можу працювати», — каже він. Раніше чоловік займався будівництвом і працював трактористом у місцевих фермерів. Тепер, через поранення Володимира родина ледве зводить кінці з кінцями.
У селі все ще є суттєві вибухо-небезпечні загрози.
«Все довкола заміноване, — пояснює Юлія. — Ми боїмося ходити до лісу. Немає безпечного місця навіть, щоб винести сміття… Ми не можемо без остраху дійти до кладовища, до могил наших батьків».
HALO Ukraine провела нетехнічне обстеження Бобрового Кута та створила ділянки для розмінування. Зараз організація чекає на дозвіл, щоб розпочати процес очищення. HALO також проводить навчальні сесії з мінної безпеки, які життєво необхідні для місцевих родин, таких як родина Володимира.
Попри всі складнощі, подружжя чекає на розмінування та працює на своєму городі. Вони тримають свійських та хатніх тварин, а також вирощують овочі. Поруч грається Саша з новими цуценятами. «Справжнє життя — у селі, — каже Юлія. — Вирощуєш гусей, картоплю… Тут ти знаєш, звідки все береться. У місті, якщо хочеш зварити борщ — треба все купити: моркву, картоплю, буряк, м’ясо… А тут — усе своє. Просто потрібно попрацювати».
