«Мені було дуже страшно заходити сюди… Все поросло бур’яном, якого я в житті не бачив. Але я знав, що десь там мій дім, двір і мої бджоли, і вони потребують мене. Тож я пішов. Крізь страх і ризик, але зробив це».
Так згадує своє повернення додому в село Миколаївка, Чугуївського району, Харківської області, В’ячеслав Колянда, водій і пасічник. Ще його прадід заснував цю родинну справу, яка згодом почала приносити невеликий дохід. Родина Колянди починала з десятка вуликів, поступово збільшивши їх кількість до 45ти.
До повномасштабного вторгнення бджоли В’ячеслава здебільшого запилювали поля соняшника. «У 2022-2023 роках ми вперше і, сподіваюсь, востаннє качали дикий мед із суріпиці та будяка, адже поля не оброблялись, соняха не було і бджоли запилювали польові рослини та бур’ян. Той мед був спочатку зеленкуватий, а потім темний, по-іншому кристалізувався і мав присмак та аромат молока», - розповідає В’ячеслав.
Та й такого незвичного меду було небагато, адже польових квітів росте значно менше, ніж соняхів на полі, і бджолам доводилось літати далі. «Завдяки розмінуванню ХАЛО та інших організацій, поля тепер знову обробляють, а ми цьому дуже радіємо».
Сьогодні В’ячеслав продовжує утримувати 35 бджолиних сімей і прагне розвивати свою справу. Навіть неврожайний сезон 2025 року приніс родині бджоляра близько 50 кг меду з одного вулика.
Бджолярство є давньою традицією українського народу. До війни в Україні виробляли 68 тисяч тонн меду на рік, що є найвищим показником на душу населення в світі. Повномасштабне вторгнення Росії завдає неабияких збитків пасічникам. Завдяки сталій підтримці донорів - John Deer, ADM та Meta, команди ХАЛО невпинно наближають день, коли Україна буде знову вільною від мін.
