Сергій Жерновий і Таїсія Сіманович роблять усе разом. Подружжя живе в селі Миколаївка на Харківщині і любить працювати на землі. Своє місце вони знайшли у сезонному наймі – багато років пара висаджує і збирає врожаї на місцевих фермах, а також має власну присадибну ділянку.
«Колись ми збирали по 130 мішків капусти на день, тоді як інші працівники ледве назбирували 40», — із гордістю розповідає Таїсія. «Раніше життя і робота тут були чудові, — додає Сергій. — Ми висаджували овочі, моркву, цибулю… І заробляли пристойно. Наші дні були наповнені сенсом».
Сергій та Таїсія і сьогодні працюють на своєму городі
Усе їхнє життя змінилося взимку 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Сергій і Таїсія були серед небагатьох, хто залишився в Миколаївці з лютого по вересень, коли село перебувало під російською окупацією. Протягом цих місяців вони ховалися в погребі, поки над головами пролітали ракети. Їхній будинок, збудований дідом Сергія, сильно постраждав від обстрілів. Дах був майже повністю зруйнований. Найважче було пережити холоди. Місяцями родина жила без електрики, готуючи собі їжу на вуличній печі. «Навіть волонтери не приїжджали до нашого села з продуктами, — каже Таїсія. — Дорога сюди була надто небезпечною».
Разом подружжя пережило важкі дні окупації. Але чоловік з жінкою не могли навіть уявити, що їх чекає після визволення села. Приблизно через місяць після деокупації Миколаївки, восени 2022 року, до них у гості завітав друг із сусіднього села. Тоді навколо було так мало людей, що Сергій і Таїсія зраділи компанії. Вони пообідали разом і вирішили провести гостя додому. Під час прогулянки Сергій наступив на протипіхотну міну й втратив ліву ногу. Таїсія, яка зупинилася, щоб зав’язати шнурівки, отримала уламкові поранення обличчя та ноги.
Сергій розповідає свою історію на подвір'ї біля дому
Під час бойових дій російські війська мінували стратегічні дороги в цьому районі. Згодом українські військові виявили протипіхотні й протитанкові міни в Миколаївці та навколишніх селах і знешкодили загрозу. Проте завжди залишається ризик, що деякі вибухові залишки війни все ще непомічені.
HALO працює в Миколаївці з 2023 року, проводячи нетехнічне обстеження територій, розмінування та знешкодження вибухонебезпечних знахідок, а також навчає місцевих людей правилам мінної безпеки. Попри зусилля HALO та інших гуманітарних організацій, рівень небезпеки у громаді залишається високим. За останні два роки тут сталося ще кілька нещасних випадків через міни, останній — навесні 2025 року, коли загинув сапер ДСНС.
До інциденту Сергій і Таїсія протягом місяця користувалися грунтовою дорогою — єдиним шляхом, що з’єднує їхнє село з Просільним, найближчим великим населеним пунктом. Тепер вони зрозуміли, що навіть проста поїздка за продуктами може коштувати життя. І все ж вирішили залишитися.
У дитинстві Сергія кликали Ряба — як курочку з народної казки. «Так мене прозвали, бо я був дуже швидким, — усміхається він. — Постійно в русі, бігав туди-сюди. Коли трапилася ця біда, друзі не могли повірити, що це сталося саме зі мною».
Минуло два з половиною роки, і родина досі бореться за нормальне життя. Робота на фермах залишилась у минулому, тепер подружжя лише висаджує городину біля свого будинку. Вони — єдині на своїй вулиці, хто залишився жити в селі. Виходять з дому лише за необхідності, тримаючись доріг, які визнано безпечними. Присутність команд HALO у цьому районі додає їм хоч трохи спокою і, за словами подружжя, – віри у безпечне майбутнє.
«Я не зможу повернути свою ногу, — каже Сергій, — але принаймні хочу, щоб інші були в безпеці».
Сергій і Таїсія навпроти майстерні